Борщівник — велика дворічна або багаторічна трава з родини зонтичних.

Загалом існує понад 70 видів цієї рослини, яка поширена в основному в помірних областях східної півкулі. Деякі види можуть викликати подразнення та опіки шкіри, причому особливо небезпечний борщівник під час цвітіння. Він був “експортований” і дуже посилено культивувався у сталінські часи як кормова культура та медонос. Невдовзі з’ясувалося, що молоко корів, котрі їли борщівник, набуває гіркуватого присмаку. Щоправда, “передовий досвід” радянські агрономи на той час уже передали полякам, і ті теж устигли насіяти цієї трави. А коли розчарувалися в ній, то зупинити самопоширення борщівника вже не змогли й назвали його “помстою Сталіна”.

Біолог Василь Сагарда знає навіть про два летальні випадки після опіків борщівником на Закарпатті: у першому молодята зробили собі колибу з цієї рослини, у другому мати, захищаючи маленьку дитинку від сонця, обклала її намоченим листям (а це тільки збільшує площу контакту зі шкірою і, відповідно, погіршує ситуацію). В опіковому відділенні ОКЛ подібних випадків за останні 20 років не пригадують, проте й не заперечують їх можливість, адже хворі могли потрапити не до їхнього відділення. Теоретично опіки 30% поверхні шкіри для дитини до року справді можуть бути летальними.

— Загалом проблема борщівників зараз є дуже актуальною, — говорить лікар опікового відділення ОКЛ Ростислав Кучінка. — У період цвітіння до нас із року в рік звертаються хворі після контакту з цією рослиною. Уже цього літа було 10 таких пацієнтів з ІІ—ІІІ стадією опіків, а з незначними ушкодженнями до нас, як правило, і не звертаються.

За характером це фотохімічний опік, який проявляється після опромінення ультрафіолетом ураженої соком борщівника шкіри. Десь через годину після контакту це місце червоніє, починається свербіж, а наступного дня з’являються набряк та пухирці, заповнені світло-жовтою рідиною. Можливі й алергічні реакції, а також підвищення температури, нудота. Якщо ви ненароком торкнулися борщівника і відразу помітили це, в першу чергу закрийте уражену ділянку від сонця і якомога швидше ретельно промийте її під проточною водою, щоб видалити їдкий сік. Потім зверху накрийте асептичною серветкою. Якщо вам удасться 2—3 дні уникати опромінення ультрафіолетом, то опік може і не проявитися (але слід пам’ятати, що сонячні промені проникають навіть крізь тканину). Втім, у разі серйозних опіків не варто займатися самолікуванням, краще звернутися до спеціалістів нашого відділення.